Постанова

м. Київ

19 червня 2004 року №125

Про скаргу кандидата у народні депутати України Калініченка П.В. на рішення та бездіяльність окружної виборчої комісії з підготовки та проведення 20 червня 2004 року проміжних виборів народного депутата України в одномандатному виборчому окрузі № 151

До Центральної виборчої комісії 19 червня 2004 року надійшла скарга кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 151 Калініченка Петра Васильовича на рішення та бездіяльність окружної виборчої комісії з підготовки та проведення 20 червня 2004 року проміжних виборів народного депутата України в одномандатному виборчому окрузі № 151 стосовно неподання до суду заяви про встановлення фактів порушення кандидатом у народні депутати України у зазначеному окрузі Лелюком Олексієм Володимировичем норм Закону України “Про вибори народних депутатів України” (надалі – Закон), які встановлюють обмеження щодо ведення передвиборної агітації. У своїй скарзі заявник просить Центральну виборчу комісію прийняти рішення по суті питання та скасувати реєстрацію Лелюка О.В. як кандидата у народні депутати України.

Розглянувши зазначену скаргу, Центральна виборча комісія встановила.

На обгрунтування своїх вимог Калініченко П.В. посилається на те, що він неодноразово звертався до окружної виборчої комісії зазначеного виборчого округу зі скаргою про скасування реєстрації кандидата у народні депутати України Лелюка О.В. та вимагав звернення окружної виборчої комісії до суду з заявою про встановлення певних фактів порушення Лелюком О.В. Закону. Заявник вказує також на наявність доказів підкупу виборців кандидатом у народні депутати України Лелюком О.В., незаконного надання їм безоплатних послуг, товарів, залучення та використання підлеглих йому осіб, службового транспорту, зв’язку, приміщення за місцем роботи, а також використання при фінансуванні передвиборної агітації, крім коштів свого виборчого фонду, й інших коштів.

Відповідно до частини третьої статті 51 Закону передвиборна агітація здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів для цілей, визначених цим Законом, та коштів виборчих фондів кандидатів у депутати, зареєстрованих в одномандатних округах. Частини шоста та шістнадцята статті 56 Закону забороняють проведення передвиборної агітації, що супроводжується наданням виборцям грошей чи безоплатно або на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерей, інших матеріальних цінностей.

Згідно з пунктами 9-12 частини третьої статті 49 Закону окружна виборча комісія скасовує рішення про реєстрацію кандидата у депутати у разі: встановлення судом факту підкупу виборців або членів виборчих комісій кандидатом у депутати, а також на його прохання або за його дорученням – іншою особою; встановлення судом, що підприємство, установа, організація, засновником, власником або членом керівного органу якої є кандидат у депутати, під час виборчого процесу надавала виборцям або членам виборчих комісій гроші чи безоплатно або на пільгових умовах товари, роботи, послуги, цінні папери, кредити, лотереї, інші матеріальні цінності; якщо кандидат у депутати, який займає посаду, у тому числі за сумісництвом, в органах державної влади чи в органах місцевого самоврядування, на державних та комунальних підприємствах, в установах, організаціях, у військових частинах (формуваннях), утворених відповідно до законів України, залучав або використовував для проведення передвиборної агітації підлеглих йому осіб, службовий транспорт, зв’язок, устаткування, приміщення, інші об’єкти та ресурси за місцем роботи; встановлення судом, що кандидат у депутати, крім коштів свого виборчого фонду, використовував при фінансуванні передвиборної агітації інші кошти.

Отже, факти підкупу кандидатом у народні депутати України виборців, безоплатне надання їм товарів, послуг, робіт, інших матеріальних цінностей, а також використання, крім коштів виборчого фонду, й інших коштів під час проведення передвиборної агітації мають бути встановлені виключно судом.

Рішення суду про встановлення зазначених фактів Центральній виборчій комісії заявником не надано, оскільки, як зазначає сам Калініченко П.В., воно не постановлялося судом.

Заборону на залучення кандидатом у народні депутати України певних ресурсів за місцем роботи встановлено Законом для кандидата у народні депутати України, який займає посаду в органах державної влади чи в органах місцевого самоврядування, на державних та комунальних підприємствах, в установах, організаціях, у військових частинах (формуваннях). Лелюк О.В. є кандидатом у народні депутати України, який займає посаду Голови правління закритого акціонерного товариства, і, таким чином, не належить до визначеної Законом категорії суб’єктів.

Отже, зазначені в скарзі обставини не можуть бути підставою для скасування Центральною виборчою комісією постанови окружної виборчої комісії одномандатного виборчого округу № 151 про реєстрацію Лелюка О.В. кандидатом у народні депутати України.

Крім того, при оскарженні до Центральної виборчої комісії рішення та бездіяльності зазначеної окружної виборчої комісії кандидат у народні депутати України Калініченко П.В. не надав їй доказів того, що він дійсно подавав у встановленому Законом порядку скаргу до окружної виборчої комісії щодо порушень Лелюком О.В. вимог Закону та необхідності звернення до суду за встановленням відповідних фактів. Також у своїй скарзі Калініченко П.В. не зазначив, коли та яке саме рішення було прийнято окружною виборчою комісією.

З приводу посилань заявника на неправомірну бездіяльність окружної виборчої комісії, що полягає в неподанні комісією заяви до суду про встановлення фактів порушення виборчого законодавства, то Законом не встановлено кола суб’єктів, яким надано виключне право звертатися до суду за встановленням відповідних фактів. Подати до суду таку заяву може безпосередньо сам кандидат у народні депутати України. Крім того, Закон не наділяє окружну виборчу комісію імперативним обов’язком щодо звернення до суду при наявності скарги кандидата у народні депутати України. Право окружної виборчої комісії на звернення до суду за встановленням фактів відповідних порушень є дискреційним правом окружної виборчої комісії, тобто правом діяти на свій розсуд.

Виходячи з вищенаведеного, Центральна виборча комісія вважає вимоги заявника необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, відповідно до частини першої статті 19, частини першої, пункту 14 частини другої статті 22, частин першої, третьої, шостої, сьомої, чотирнадцятої статті 29, пунктів 9 – 12 частини третьої статті 49, частин шостої, сьомої, шістнадцятої статті 56, частини третьої статті 83, частини сьомої статті 84 Закону України “Про вибори народних депутатів України”, керуючись статтями 11, 12, пунктом 24 статті 14 Закону України “Про Центральну виборчу комісію”, Центральна виборча комісія постановляє:

1. Скаргу кандидата у народні депутати України Калініченка Петра Васильовича на рішення та бездіяльність окружної виборчої комісії з підготовки та проведення 20 червня 2004 року проміжних виборів народного депутата України в одномандатному виборчому окрузі № 151 залишити без задоволення.

2. Цю постанову надіслати окружній виборчій комісії одномандатного виборчого округу № 151 та кандидату у народні депутати України Калініченку П.В.

Голова Центральної виборчої комісії С.КІВАЛОВ