Постанова

23 лютого 2006 року №722

Про скаргу Виборчого блоку політичних партій “Опозиційний блок
НЕ ТАК!”, зареєстровану в Центральній виборчій комісії
18 лютого 2006 року за № 21-34-5633

До Центральної виборчої комісії 18 лютого 2006 року надійшла скарга Виборчого блоку політичних партій “Опозиційний блок НЕ ТАК!” на дії посадової особи органу виконавчої влади – виконуючого повноваження Міністра внутрішніх справ України Луценка Юрія Віталійовича.

У скарзі суб’єкт звернення просить визнати, що 14 лютого 2006 року о
23 годині 35 хвилин під час виступу у підсумковому випуску ТСН на телеканалі “1+1” виконуючий обов’язки Міністра внутрішніх справ України Луценко Ю.В. проводив передвиборну агітацію, чим порушив вимоги пунктів 2, 3 частини першої статті 71 Закону України “Про вибори народних депутатів України”; визнати, що вказаними діями суб’єкт оскарження порушив вимоги пунктів 2, 3 частини п’ятої статті 3 Закону України “Про вибори народних депутатів України”; визнати, що оскаржувані дії суб’єкта оскарження підтверджують невиконання ним постанови Центральної виборчої комісії від 5 січня 2006 року №73 та рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 лютого 2006 року; в якості способу поновлення порушених прав суб’єкта звернення зі скаргою зобов’язати Луценка Ю.В., який виконує повноваження Міністра внутрішніх справ України, утримуватися від протиправного недотримання вимог закону з питань передвиборної агітації з метою знищення поваги виборців до виборчого блоку політичних партій “Опозиційний блок НЕ ТАК!”.

Викладені в скарзі вимоги суб‘єкт звернення обґрунтовує, зокрема, таким.

14 лютого 2006 року о 23 годині 35 хвилин під час виступу у підсумковому випуску ТСН на телеканалі “1+1” виконуючий повноваження Міністра внутрішніх справ України Луценко Ю.В. розповсюдив інформацію про те, щосеред кандидатів у народні депутати України, висунутих від Виборчого блоку політичних партій “Опозиційний блок НЕ ТАК!”, Блоку Наталії Вітренко “Народна опозиція”, “Блоку Лазаренка”, Блоку НДП, Виборчого блоку “Держава – Трудовий Союз”, Всеукраїнської партії “Нова сила”, Виборчого блоку політичних партій “ЗА СОЮЗ”, Всеукраїнського об’єднання “Свобода”, “є особи, судимість яких не погашено, є особи, які знаходяться у розшуку, особи, які визнані звинуваченими у справах міліції, прокуратурі та суді”.

Суб’єкт звернення вважає, що зазначеними діями Луценко Ю.В., який є посадовою особою органу виконавчої влади, закликав виборців не голосувати за Виборчий блок політичних партій “Опозиційний блок
НЕ ТАК!”, Блок Наталії Вітренко “Народна опозиція”, “Блок Лазаренка”, Блок НДП, Виборчий блок “Держава – Трудовий Союз” , Всеукраїнську партію “Нова сила”, Виборчий блок політичних партій “ЗА СОЮЗ”, Всеукраїнське об’єднання “Свобода”, і це є достатньою підставою для висновку, що ним порушені вимоги пунктів 2, 3 частини першої статті 71, пунктів 2, 3 частини п’ятої статті 3 Закону України “Про вибори народних депутатів України” (далі – Закон).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 103 Закону суб’єктом звернення зі скаргою, що стосується процесу виборів депутатів, може бути партія (блок) – суб’єкт виборчого процесу в особі її керівника (керівників блоку), представника партії (блоку) в Центральній виборчій комісії, уповноваженої особи партії (блоку) чи іншої особи, уповноваженої рішенням центрального керівного органу партії (керівного органу блоку). Виборчий блок політичних партій “Опозиційний блок НЕ ТАК!” висунув кандидатів у народні депутати України 18 грудня 2005 року на Міжпартійному з’їзді цього блоку, відтак набувши статусу суб’єкта виборчого процесу з виборів народних депутатів України 26 березня 2006 року.

Згідно з частиною першою статті 104 Закону скарга, що стосується призначення, підготовки і проведення виборів депутатів, з урахуванням особливостей, встановлених статтями 111-115 Закону, може бути подана відповідним суб’єктом звернення зі скаргою, зокрема, на дію посадової чи службової особи органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб’єкта виборчого процесу відповідно до статті 12 Закону.

Відповідно до частини першої статті 112 Закону суб’єкт виборчого процесу може оскаржити рішення, дії чи бездіяльність органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, закладу, установи чи організації, їх посадової чи службової особи, що стосуються невиконання покладених на них законом обов’язків, протиправного втручання у діяльність виборчих комісій або їх членів, а також недотримання вимог Закону з питань передвиборної агітації. Згідно з частиною другою статті 112 Закону скарга на дії посадової особи органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, закладу чи організації подається до окружної виборчої комісії чи Центральної виборчої комісії або до місцевого суду за місцезнаходженням відповідного органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, закладу чи організації.

Положенням про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженим Указом Президента України від 17 жовтня 2000 року
№ 1138/2000, встановлено, що Міністерство внутрішніх справ України є центральним органом виконавчої влади. Міністерство внутрішніх справ України очолює Міністр внутрішніх справ України, який є посадовою особою цього центрального органу виконавчої влади.

Указом Президента України від 27 вересня 2005 року № 1368/2005 Міністром внутрішніх справ України призначено Луценка Юрія Віталійовича, який на теперішній час виконує повноваження Міністра внутрішніх справ України відповідно до Постанови Верховної Ради України “Про відставку Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України”.

Отже, суб’єктом оскарження є посадова особа органу виконавчої влади та правоохоронного органу.

Скарга до виборчої комісії може бути подана суб’єктом звернення зі скаргою протягом п’яти днів після вчинення дії суб’єктом оскарження (частина перша статі 106 Закону). Оскаржувані дії Луценком Ю. В. вчинено 14 лютого 2006 року.

Отже, зазначену скаргу подано належному суб’єкту розгляду в установлений Законом строк оскарження.

Таким чином, розгляд скарги Виборчого блоку політичних партій “Опозиційний блок НЕ ТАК!” на дії виконуючого повноваження Міністра внутрішніх справ України Луценка Ю. В. належить до повноважень Центральної виборчої комісії.

На виконання вимог частини одинадцятої статті 108 Закону 19 лютого 2006 року копію зазначеної скарги надіслано Центральною виборчою комісією суб’єкту оскарження.

22 лютого 2006 року до Центральної виборчої комісії надійшли письмові пояснення виконуючого повноваження Міністра внутрішніх справ України Луценка Ю. В., в яких він зазначає, що, на його думку, викладені у скарзі його висловлювання “не підпадають під визначення “передвиборна агітація”, встановлене Законом”. Достатніх законних підстав для задоволення вимог скаржника він не вбачає.

Розглянувши скаргу, додані до неї суб’єктом звернення матеріали, а також надані на запит Комісії письмові пояснення Луценка Ю. В., Центральна виборча комісія встановила.

14 лютого 2006 року о 23 годині 35 хвилин під час інтерв’ю в підсумковому випуску програми ТСН на телеканалі “1+1” посадова особа Міністерства внутрішніх справ України Луценко Ю.В. сказав, що серед кандидатів у народні депутати України, включених до виборчих списків Виборчого блоку політичних партій “Опозиційний блок НЕ ТАК!”, Блоку Наталії Вітренко “Народна опозиція”, “Блоку Лазаренка”, Блоку НДП, Виборчого блоку “Держава – Трудовий Союз”, Всеукраїнської партії “Нова сила”, Виборчого блоку політичних партій “ЗА СОЮЗ”, Всеукраїнського об’єднання “Свобода”, є особи, судимість яких не погашено. Крім того, за словами Луценка Ю. В., у виборчих списках кандидатів у народні депутати Партії регіонів, Виборчого блоку політичних партій “Опозиційний блок НЕ ТАК!”, Блоку Наталії Вітренко “Народна опозиція”, Виборчого блоку “Влада народу”, Виборчого блоку “Держава – Трудовий Союз”, “Партії екологічного порятунку “ЕКО+25%”, Всеукраїнської партії “Нова сила” є особи, які знаходяться у розшуку.

Виконуючий повноваження Міністра внутрішніх справ зазначив: “Я наполягаю на тому, що маю обов’язок інформувати людей громадян про криміногенну ситуацію. Я не агітую “за” чи “проти”. Ну, можливо, хтось разом крав, хтось разом сидів. Можливо для нього це – “за”. А комусь це не подобається – буде “проти”. Це їхнє питання. Але моє завдання –  інформувати, аби люди не обирали чорних кішок в темному мішку, бачучи лише п’ять відомих прізвищ. Вони мають мати повну інформацію і обирати усвідомлено. Це – їхнє право!”.

Спеціальним законом, який регламентує діяльність, права та обов’язки міліції в Україні, є Закон України “Про міліцію” .

Згідно зі статтею першою цього Закону міліція в Україні є державним озброєним органом виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Стаття 2 зазначеного Закону встановлює основні завдання міліції, зокрема сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов’язків.

Частиною другою статті 3 цього Закону визначено, що діяльність міліції є гласною. Вона інформує органи влади і управління, трудові колективи, громадські організації, населення і засоби масової інформації про свою діяльність, стан громадського порядку та заходи щодо його зміцнення.

Статтею 5 вказаного Закону регламентовано діяльність міліції та права громадян, згідно з частиною третьою цієї статті міліція не розголошує відомостей, що стосуються особистого життя людини, принижують її честь і гідність, якщо виконання обов’язків не вимагає іншого.

Відповідно до статті 10 Закону України “Про міліцію” в обов’язки міліції входить, зокрема, виявлення причини й умов, що сприяють вчиненню правопорушень, вжиття в межах своєї компетенції заходів до їх усунення. Статтею 11 цього Закону встановлено, що до прав міліції відносяться, зокрема, права повідомляти з метою профілактичного впливу державним органам, громадським об’єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання особи про факти вчинення нею адміністративного правопорушення та вносити відповідним державним органам, громадським об’єднанням або службовим особам, підприємствам, установам, організаціям обов’язкові до розгляду подання про необхідність усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень.

Статтею 32 Конституції України встановлено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Законом України, який регламентує порядок збирання, зберігання, використання та поширення інформації, є Закон України “Про інформацію”.

Стаття 23 цього Закону встановлює порядок збирання, зберігання, використання та поширення інформації про особу, яка є сукупністю документованих або публічно оголошених відомостей про особу.

Зазначеною статтею визначено, зокрема, що джерелами документованої інформації про особу є відомості про особу, зібрані державними органами влади в межах своїх повноважень. Інформація про особу охороняється Законом.

Частиною другою статті 30 вказаного Закону встановлено, що конфіденційна інформація – це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Разом з тим, згідно з частиною одинадцятою зазначеної статті інформація з обмеженим доступом може бути поширена без згоди її власника, якщо ця інформація є суспільно значимою, тобто якщо вона є предметом громадського інтересу і якщо право громадськості знати цю інформацію переважає право її власника на її захист.

Особливості поширення інформації про осіб, які є кандидатами в народні депутати України, партії (блоки) – суб’єктів виборчого процесу під час такого процесу встановлені Законом України “Про вибори народних депутатів України”. Згідно з пунктом 3 розділу XIV Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що йому не суперечить.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, міліція в межах своєї компетенції має право поширювати інформацію про особу без згоди її власника в разі, якщо ця інформація є суспільно значимою, але діяти при цьому має з урахуванням спеціальних обмежень, встановлених законодавством про вибори.

За таких обставин поширення суб’єктом оскарження інформації, що є предметом скарги, в такий спосіб, як прес-конференція, інтерв’ю або іншим шляхом, що дозволяє довести відповідну інформацію до відома широких кіл громадськості під час виборчого процесу, суперечить вимогам Закону.

Відповідно до частини першої статті 66 Закону, яка визначає форми і засоби передвиборної агітації, встановлено, що передвиборна агітація – це здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати за або проти певного суб’єкта виборчого процесу. Передвиборна агітація може здійснюватися в будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам України.

Частиною другою статті 66 Закону встановлено, у яких формах може проводитися передвиборна агітація, і цей перелік не є вичерпним. Пунктом 8 частини другої статті 66 Закону такими формами Закон, зокрема, визначає публічні оцінки діяльності партій (блоків) – суб’єктів виборчого процесу чи кандидатів у депутати, пунктом 9 встановлено, що передвиборна агітація може проводитися і в інших формах, що не суперечать Конституції України та законам України.

Наведені вище висловлювання Луценка Ю.В.містять ознаки передвиборної агітації у формі публічних оцінок діяльності партій (блоків) – суб’єктів виборчого процесу.

Також Луценко Ю. В. висловив припущення щодо можливості голосування “за” чи “проти” названих ним суб’єктів виборчого процесу на підставі викладеної ним інформації.

За таких обставин допущене суб’єктом оскарження 14 лютого 2006 року під час інтерв’ю в підсумковому випуску програми ТСН на телеканалі “1+1” висловлювання містить і ознаки передвиборної агітації як дії, спрямованої на спонукання виборців голосувати “за” чи “проти” відповідних суб’єктів.

Статтею 71 Закону встановлено обмеження щодо ведення передвиборної агітації на виборах народних депутатів України. Згідно з пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті одним з таких обмежень є заборона участі у передвиборній агітації органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, правоохоронним органам і судам, посадовим та службовим особам цих органів, крім випадків, коли відповідна посадова чи службова особа є кандидатом у депутати.

Як зазначено вище, Луценко Ю.В. є посадовою особою правоохоронного органу, органу виконавчої влади і не є кандидатом у народні депутати України, а отже, не може здійснювати передвиборну агітацію і має дотримуватися відповідних обмежень, встановлених Законом.

Враховуючи викладене, відповідно до частини п’ятої статті 3, пункту 6 частини другої статті 11, статті 12, пункту 1 частини другої статті 30, частин першої, п’ятої, восьмої, десятої статті 33, частини першої статті 66, пунктів 2, 3 частини першої статті 71, пункту 2 частини першої, частини другої статті 103, статей 104, 106-109, частин першої, третьої, пунктів 4, 5 частини п’ятої, частини десятої статті 110 Закону України “Про вибори народних депутатів України”, керуючись частиною другою статті 3, статтями 11, 12, 13, 15, частиною першою статті 16, пунктом 19 статті 19 Закону України “Про Центральну виборчу комісію”, Центральна виборча комісія постановляє:

1. Скаргу Виборчого блоку політичних партій “Опозиційний блок НЕ ТАК!” від 18 лютого 2006 року на дії виконуючого обов’язки Міністра внутрішніх справ України Луценка Юрія Віталійовича задовольнити частково.

2. Визнати дії Луценка Юрія Віталійовича такими, що порушують вимоги пунктів 2, 3 частини першої статті 71 Закону України “Про вибори народних депутатів України”.

3. Зобов’язати Луценка Ю. В. утримуватися від порушень чинного виборчого законодавства та порушень прав суб’єктів виборчого процесу.

4. У задоволенні решти вимог суб’єкта звернення зі скаргою відмовити.

5. Копії цієї постанови видати представнику Виборчого блоку політичних партій “Опозиційний блок НЕ ТАК!” у Центральній виборчій комісії з правом дорадчого голосу та надіслати Луценку Ю. В.

Голова Центральної виборчої комісії   Я. ДАВИДОВИЧ