Постанова

18 серпня 2007 року №145

Про відмову в реєстрації ініціативних груп всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, утворених на зборах громадян України, подання про реєстрацію яких надійшли до Центральної виборчої комісії 3 та 4 серпня 2007 року

До Центральної виборчої комісії 3 серпня 2007 року надійшли документи щодо ініціативних груп всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, в тому числі подання, які підписали:

заступник голови Таращанської районної ради Київської області Білокобильська Н.Я. від 3 серпня 2007 року № 190/03-04;
голова Кагарлицької районної ради Київської області Коваленко Р.В. від 3 серпня 2007 року № 90;
голова Білоцерківської районної ради Київської області Олійник В.П. від 2 серпня 2007 року № 2-10-215;
голова Миронівської районної ради Бондаренко М.Г. від 3 серпня 2007 року без номера;
секретар Броварської міської ради Київської області Сапожко І.В. від 2 серпня 2007 року № 2-1/1528;
голова Богуславської районної ради Київської області Знайда Я.О. від 3 серпня 2007 року № 07-09-237;
заступник голови Васильківської районної ради Київської області Обремський В.І. від 2 серпня 2007 року № 266;
Васильківський міський голова Іващенко С.Г. від 3 серпня 2007 року № 132;
голова Обухівської районної ради Київської області Шафаренко А.М. від 2 серпня 2007 року № 406;
голова Бориспільської районної ради Київської області Єрмаков В.Л. від 2 серпня 2007 року № 1-11/285;
голова Баришівської районної ради Київської області Шевчук А.О. від 3 серпня 2007 року, без номера;
заступник голови Бучанської міської ради Київської області Фальковський В.А. від 3 серпня 2007 року № 0408/1522;
голова Білозерської районної ради Херсонської області Карась В.П. від 2 серпня 2007 року № 2-22/437;
голова Великоолександрівської районної ради Херсонської області Телецький Ю.Г. від 2 серпня 2007 року № 32-8-1/1;
голова Коропської районної ради Чернігівської області Куніцин В.М. від 3 серпня 2007 року № 01-01/399;
голова Ніжинської районної ради Чернігівської області Марченко В.А. від 2 серпня 2007 року № 01-01/424;
заступник голови Менської районної ради Чернігівської області Бирюк Г.О. від 2 серпня 2007 року № 03-12/114;
голова Куликівської районної ради Чернігівської області Мельник В.М. від 3 серпня 2007 року № 01-01/135;
голова Чернігівської районної ради Чернігівської області Носенок Ф.М. від 3 серпня 2007 року № 01-07/201.
4 серпня 2007 року надійшли документи щодо реєстрації ініціативних груп всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, в тому числі подання, які підписали:
голова Тлумацької районної ради Івано-Франківської області А.Поліщук від 2 серпня 2007 року № 136-01/17-01;
голова Долинської районної ради Івано-Франківської області В.Романюк від 2 серпня 2007 року № 07-073/334;
Ірпінський міський голова Київської області Бондар О.В. від 3 серпня 2007 року № 1861/01;
голова Жовківської районної ради Львівської області В.Яцура від 2 серпня 2007 року № 01-22/391;
заступник голови Березнівської районної ради Рівненської області Ю.Мадей від 2 серпня 2007 року № 01/42-91р;
заступник голови Сумської районної ради Сумської області Балицький Б.П. від 2 серпня 2007 року № 254;
заступник голови Красилівської районної ради Хмельницької області Л. Якушев від 3 серпня 2007 року № 236-01/16;
заступник голови Хмельницької районної ради Хмельницької області В.Олійник від 2 серпня 2007 року № 443/01-11;
голова Городоцької районної ради Хмельницької області І.Тадеуш від 2 серпня 2007 року № 10-415;
Кам’янець-Подільський міський голова Хмельницької області О. Мазурчак від 1 серпня 2008 року № 1-02-09-1071;
голова Бобровицької районної ради Чернігівської області Шапченко О.Д. від 3 серпня 2007 року № 01-06/209,

а також протоколи зборів громадян України з питання всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, що відбулися в селищі Володарсько-Волинський Житомирської області, селищі Ставище, селищі Володарка, місті Тетіїв Київської області 31 липня 2007 року.

Розглянувши зазначені документи, Центральна виборча комісія встановила.

Учасниками зборів схвалено пропозиції про проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою та затверджено формулювання питань, які пропонується винести на всеукраїнський референдум:

„1. Чи підтримуєте Ви президентську форму правління, за якої Президент України обирається всенародно, є главою держави і очолює Уряд України?
2. Чи підтримуєте Ви парламентську форму правління, за якої посада Президента України скасовується, Уряд України призначається і звільняється Верховною Радою України, а Прем’єр-міністр України є главою держави?
3. Чи підтримуєте Ви обрання та відкликання суддів народом?
4. Чи підтримуєте Ви розширення прав місцевого самоврядування з наданням всім органам місцевого самоврядування права формувати власні виконавчі органи?
5. Чи підтримуєте Ви встановлення дієвого контролю за владою через надання конституційного статусу парламентській опозиції?
6. Чи підтримуєте Ви скасування недоторканності вищих керівників держави, народних депутатів України та суддів?
7. Чи підтримуєте Ви скасування всіх пільг вищим керівникам держави, посадовим особам та народним депутатам України?
8. Чи підтримуєте Ви позбавлення мандатів депутатів всіх рівнів, які порушили обіцянки перед народом, – з наданням права ухвалення відповідних рішень з’їздам партій (блоків)?
9. Чи підтримуєте Ви спрощення процедур проведення всеукраїнських та місцевих референдумів для залучення народу до безпосереднього здійснення влади?”

Здійснивши у межах своїх повноважень перевірку питань, які пропонується винести на всеукраїнський референдум за народною ініціативою, щодо їх відповідності Конституції України та Закону України „Про всеукраїнський та місцеві референдуми”, Центральна виборча комісія відзначає таке.

Відповідно до статей 1, 20 Закону України „Про Центральну виборчу комісію” Центральна виборча комісія є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі Конституції України, цього та інших законів України і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення всеукраїнського референдуму в порядку та в межах, встановлених цим та іншими законами України.

Комісія організовує підготовку і проведення всеукраїнського референдуму, реєструє ініціативні групи з всеукраїнського референдуму, а також очолює систему комісій з референдуму, які утворюються для організації підготовки та проведення всеукраїнського референдуму.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 березня 2000 року № 3-рп (справа про всеукраїнський референдум за народною ініціативою) сформульовано правову позицію, за якою Конституційний Суд України вважає необґрунтованою думку згідно з якою ні Центральна виборча комісія, ні Президент України, ні інші державні органи не повноважні здійснювати перевірку щодо відповідності Конституції України питань, які пропонуються ініціативними групами громадян винести на всеукраїнський референдум за народною ініціативою.

Враховуючи викладене, Центральною виборчою комісією здійснено перевірку відповідності Конституції України предмета всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, який запропонований на вищезазначених зборах громадян України.

Рішення Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року № 6-рп (справа про здійснення влади народом) визначено, що „результати народного волевиявлення у визначених Конституцією та законами України формах безпосередньої демократії є обов’язковими”. У зв’язку з цим, Конституційний Суд України, виходячи з положень статей 69, 72 Конституції України, висловив правову позицію, що у разі схвалення питань всеукраїнським референдумом за народною ініціативою, ці питання є обов’язковими для розгляду і прийняття рішень відповідними органами державної влади в порядку, визначеному Конституцією України, зокрема її розділом XIII „Внесення змін до Конституції України” та законами України (Рішення Конституційного Суду України 27 березня 2000 року № 3-рп (справа про всеукраїнський референдум за народною ініціативою). Також відповідно до цього Рішення метою референдуму є з’ясування позиції громадян України щодо ряду актуальних питань, а також внесення у зв’язку з цим відповідних змін до Основного Закону України.

Відповідно до статті 46 Закону України „Про всеукраїнський та місцеві референдуми” з метою виявлення волі громадян при вирішенні важливих питань загальнодержавного значення у передбаченому цим Законом порядку можуть проводитись всеукраїнські дорадчі опитування громадян України (консультативні референдуми). Результати дорадчого опитування розглядаються і враховуються при прийнятті рішень відповідними державними органами. При цьому зазначено, що положення, зокрема статті 3 цього Закону, яка має назву „Предмет всеукраїнського референдуму”, не застосовуються до дорадчого опитування громадян України (консультативного референдуму).

Враховуючи, що питання, які пропонується винести на всеукраїнський референдум, за змістом нерозривно пов’язані з пропозицією щодо внесення змін до Конституції України, а відповідна пропозиція не вноситься, такі питання не можуть бути предметом дорадчого опитування громадян України (консультативного референдуму).

Крім цього, згідно з Законом України „Про всеукраїнський та місцеві референдуми” питання, які пропонується винести на всеукраїнський референдум, мають бути чітко сформульованими, а також містити назву проекту (проектів) закону, рішення, що виноситься на референдум, і надавати можливість громадянину відповісти „так” або „ні” на питання про прийняття або відхилення цього проекту (проектів) (частина восьма статті 16, частина перша статті 36).

Таким чином, Конституція України та закони України передбачають проведення всеукраїнського референдуму, в тому числі за народною ініціативою, лише як зобов’язального (імперативного) референдуму, результати якого є обов’язковими для розгляду і прийняття рішень відповідними органами державної влади в порядку, визначеному Конституцією України та законами України.

Питання, затверджені зазначеними зборами громадян, за своїм змістом відповідно до статей 3, 5 Закону України „Про всеукраїнський та місцеві референдуми“ не можуть бути предметом всеукраїнського референдуму, оскільки не передбачають затвердження законів щодо внесення змін до Конституції України, прийняття, зміни або скасування законів України чи їх окремих положень, прийняття рішень, що визначають основний зміст Конституції України, законів України та інших правових актів.

Необхідно також зазначити, що питання „Чи підтримуєте Ви президентську форму правління, за якої Президент України обирається всенародно, є главою держави і очолює Уряд України?”, „Чи підтримуєте Ви парламентську форму правління, за якої посада Президента України скасовується, Уряд України призначається і звільняється Верховною Радою України, а Прем’єр-міністр України є главою держави?” є взаємовиключними.

З огляду на зміст статті 36 Закону України „Про всеукраїнський та місцеві референдуми” у разі одночасного винесення на всеукраїнський референдум цих двох питань для кожного з них встановлюється окремий бюлетень. У бюлетені для голосування повинна міститися пропозиція громадянину відповісти „так” або „ні” на питання, що виноситься на референдум. Згідно з частиною другою статті 39 зазначеного Закону громадянин під час заповнення бюлетеня викреслює в ньому одне з двох слів: „так” або „ні”.

Частиною сьомою статті 41 цього Закону встановлено, що проект закону, рішення вважається ухваленим громадянами, якщо за нього було подано більшість голосів громадян від числа тих, хто взяв участь у референдумі. У разі якщо більшість громадян подасть голоси за ствердну відповідь з обох питань, результати референдуму матимуть суперечливий і такий, що не може бути реалізованим у жодний спосіб, характер. Відповідні державні органи можуть бути практично позбавлені можливості врахувати результати референдуму при прийнятті рішень також і як результати дорадчого опитування (консультативного референдуму). Це є неприпустимим з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року у справі № 1-5/2005 (справа про здійснення влади народом).

До питання „Чи підтримуєте Ви обрання та відкликання суддів народом?”

Відповідно до частини третьої статті 5 цього Закону України „Про всеукраїнський та місцеві референдуми” на всеукраїнський референдум не виносяться питання, пов’язані з обранням, призначеннями і звільненнями посадових осіб, що належать до компетенції Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України.

Призначення професійних суддів на посаду відповідно до статті 128 Конституції України здійснюється Президентом України. Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково, в порядку, встановленому законом.

Формулювання зазначеного питання також не дозволяє зробити висновок щодо суб’єктів (Український народ, члени певної територіальної громади тощо), які прийматимуть рішення про обрання та відкликання окремого судді або всіх суддів України, у разі ствердної відповіді на нього.

До питання „Чи підтримуєте Ви розширення прав місцевого самоврядування з наданням всім органам місцевого самоврядування права формувати власні виконавчі органи?”

Формулювання зазначеного питання затверджене учасниками зборів без урахування змісту поняття „місцеве самоврядування”, встановленого частиною першою статті 140 Конституції України, згідно з якою „місцеве самоврядування є правом територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.”

Використання прикметника „дієвий” у питанні „Чи підтримуєте Ви встановлення дієвого контролю за владою через надання конституційного статусу парламентській опозиції?” унеможливлює точне розуміння та втілення у будь-які норми права як ствердної, так і негативної відповіді громадян на нього. Рівною мірою такий висновок стосується і використання словосполучення „вищі керівники держави” у питаннях „Чи підтримуєте Ви скасування недоторканності вищих керівників держави, народних депутатів України та суддів?”, „Чи підтримуєте Ви скасування всіх пільг вищим керівникам держави, посадовим особам та народним депутатам України?”

Крім того, Конституційним Судом України неодноразово було розглянуто проблему, пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформульовано правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004).

Поняття „посадова особа” та „посадова особа державного органу” не є тотожними.

Відповідно до статті 2 Закону України „Про державну службу” посадовими особами вважаються керівники та заступники керівників лише державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

У зв’язку з цим, скасування всіх пільг посадовим особам недержавних підприємств, установ чи організацій, є звуженням змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини.

Конституція України (стаття 74) встановлює, що референдум не допускається щодо законопроектів, зокрема з питань податків.

Пропоноване ж на всеукраїнський референдум питання потребуватиме внесення змін до законів та правових актів, які мають силу закону, що регулюють відносини оподаткування громадян (Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”), оскільки одним із видів пільг, тобто встановленими законодавством або іншими нормативними актами переваг, що надаються особі порівняно з іншими громадянами, є звільнення певних категорій осіб від сплати податків.

Питання „Чи підтримуєте Ви скасування всіх пільг вищим керівникам держави, посадовим особам та народним депутатам України?”, яке пропонується винести на всеукраїнський референдум, суперечить статтям 22, 74 Конституції України.

До питання „Чи підтримуєте Ви позбавлення мандатів депутатів всіх рівнів, які порушили обіцянки перед народом, – з наданням права ухвалення відповідних рішень з’їздам партій (блоків)?“

Інститут дострокового припинення повноважень народних депутатів України та депутатів місцевих рад не містять поняття „позбавлення депутата мандата”. Пропорційна система, за якою обираються народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад (крім сільських та селищних), не дозволятиме встановлювати тих депутатів, які можуть порушити „обіцянки перед народом” у зв’язку з неможливістю існування як суб’єкта, так і об’єкта порушення. Отже, винесення на всеукраїнський референдум зазначеного питання також буде суперечити Конституції України та Закону України „Про всеукраїнський та місцеві референдуми”.

До питання „Чи підтримуєте Ви спрощення процедур проведення всеукраїнських та місцевих референдумів для залучення народу до безпосереднього здійснення влади?”

Референдум є однією із форм безпосередньої демократії, через яку здійснюється народне волевиявлення (стаття 69 Конституції України). Частиною першою статті 1 Закону України „Про всеукраїнський та місцеві референдуми” встановлено, що референдуми проводяться з метою забезпечення народовладдя і безпосередньої участі громадян в управлінні державними та місцевими справами в Україні. Референдум – це спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 92 Конституції України організація і проведення референдумів визначаються виключно законами України. Зазначене питання не містить точно сформульованих законодавчих пропозицій, що суперечить статті 3, частині восьмій статті 16, статті 46 Закону України „Про всеукраїнський та місцеві референдуми”.

Враховуючи викладене, відповідно до статей 22, 69, 74, 92, 128, 140 Конституції України, статей 1-3, 5, 16, 36, 46 Закону України „Про всеукраїнський та місцеві референдуми” та керуючись статтями 1, 12, 13 пунктом 3 статті 17, статтею 20 Закону України „Про Центральну виборчу комісію”, Центральна виборча комісія постановляє:

1. Відмовити в реєстрації ініціативним групам всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, утворених на зборах громадян України, документи про реєстрацію яких надійшли до Центральної виборчої комісії 3 та 4 серпня 2007 року, а саме: міста Тараща, селища Ставище, селища Володарка, міста Кагарлик, міста Узин Білоцерківського району, міста Миронівка, міста Бровари, міста Богуслав, міста Тетієв, села Саливінки Васильківського району, міста Васильків, міста Обухів, села Старе Бориспільського району, селища Баришівка, селища Гостомель міста Ірпінь відповідно Київської області; селища Білозерка, селища Велика Олександрівка – Херсонської області; селища Коропа, селища Лосинівка Ніжинського району, міста Мена, селища Куликівка, селища Михайло-Коцюбинське, селища Бобровиця – Чернігівської області; селища Володарсько-Волинський Житомирської області; міста Тлумач, міста Долини Івано-Франківської області; міста Жовква Львівської області; міста Березне Рівненської області; селища Низи Сумської області; міста Красилів, села Гвардійське, міста Городок, міста Кам’янець-Подільський Хмельницької області.

2. Цю постанову надіслати відповідним районним та міським радам.

Голова Центральної виборчої комісії В. ШАПОВАЛ