УКРАЇНА

Центральна виборча комісія

Постанова

м. Київ

10 лютого 2006 року №518

Про відмову в реєстрації ініціативної групи
всеукраїнського референдуму за народною ініціативою,
утвореної на зборах громадян України, що відбулися 15 січня 2006 року
в м. Вижниця Чернівецької області

До Центральної виборчої комісії 30 січня 2006 року надійшло подання голови Вижницької районної ради Ю. Никифоряка від 18 січня 2006 року    № 02-30-23 щодо реєстрації ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.

Розглянувши вищезазначене подання та додані до нього документи щодо реєстрації ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, Центральна виборча комісія встановила.

У місті Вижниця Чернівецької області 15 січня 2006 року відбулися збори громадян України для утворення ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, у яких згідно з протоколом цих зборів взяли участь 210 осіб. Учасниками зборів схвалено пропозицію про проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою та затверджено формулювання питання, які пропонується винести на всеукраїнський референдум за народною ініціативою:

“Чи згодні Ви з необхідністю обмеження депутатської недоторканості народних депутатів України, обмеження недоторканості Президента України, суддів, депутатів та голів місцевих рад і вилучення у зв`язку з цим:

частини третьої статті 80 Конституції України: “Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані?”;

частини першої статті 105 Конституції України: “Президент України користується  правом недоторканості на час виконання повноважень?”;

частин першої та третьої статті 126 Конституції України: “Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України та Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом?”;

частини сьомої статті 30 Закону України “Про статус депутатів місцевих рад”:  “7. Депутата місцевої ради не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, арештовано або піддано заходам адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, без попереднього розгляду питання місцевою радою”;

частин другої, третьої, четвертої та п’ятої статті 31 Закону України “Про статус депутатів місцевих рад”:

“2. Запобіжний захід щодо депутата місцевої ради у вигляді підписки про невиїзд або взяття під варту може застосовуватися виключно судом після надання згоди відповідною місцевою радою.

3. Для одержання згоди місцевої ради на притягнення депутата до кримінальної відповідальності, його арешт або застосування до нього заходів адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, відповідний прокурор вносить у раду подання. Воно може бути внесено і прокурором вищого рівня.

Прокурор вищого рівня може відкликати подання про одержання згоди на притягнення депутата місцевої ради до відповідальності, внесене в раду прокурором нижчого рівня.

Подання вноситься перед пред’явленням депутату обвинувачення або дачею санкції на арешт, або направлення справи про адміністративне правопорушення до суду.

4. Рада розглядає подання прокурора не пізніше ніж у місячний строк, приймає вмотивоване рішення і в триденний строк повідомляє про нього прокурора. Депутат має право брати участь у розгляді радою питання про притягнення його до кримінальної відповідальності.

5. У разі відмови сільської, селищної, міської (міста районного значення), районної у місті ради в наданні згоди на притягнення депутата до кримінальної відповідальності, його арешт або застосування до нього заходів адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, для вирішення цього питання по суті прокурор має право внести подання до відповідної районної чи міської ради. У разі відмови міської або районної ради надати таку згоду питання може бути вирішено по суті за поданням прокурора Автономної Республіки Крим або прокурора області, Верховною Радою Автономної Республіки Крим чи відповідною обласною радою. У разі незгоди з рішенням обласної, міської ради, Київської міської ради та Севастопольської міської ради про відмову в наданні згоди на притягнення депутата до кримінальної відповідальності, його арешт або застосування до нього заходів адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, Генеральний прокурор України має право звернутися з поданням про вирішення питання по суті до Верховної Ради України?”

Учасниками зборів обрано ініціативну групу в складі 21 особи, якій доручено збирання підписів громадян під вимогою про проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.

Відповідно до частини шостої статті 17 Закону України „Про всеукраїнський та місцеві референдуми” (далі – Закон) Центральна виборча комісія реєструє ініціативну групу всеукраїнського референдуму в разі відповідності поданих документів щодо ініціативної групи всеукраїнського референдуму вимогам Закону.

Перевіркою відповідності поданих до Центральної виборчої комісії документів вимогам Закону встановлено, що документи зборів не відповідають вимогам цього Закону з таких підстав.

Відповідно до частини четвертої статті 16 Закону порядок денний зборів з питання всеукраїнського референдуму повинен включати обговорення доцільності проведення референдуму. Однак згідно з протоколом зборів до порядку денного не включено питання щодо обговорення доцільності проведення всеукраїнського референдуму. Таким чином, згідно з протоколом зборів обговорення доцільності проведення референдуму зборами громадян не відбувалося, а рішення про доцільність проведення всеукраїнського референдуму зборами громадян не приймалося.

Натомість зборами розглянуто питання „про ініціативу проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою з питань зняття недоторканості з Президента України, народних депутатів України, суддів, депутатів та голів місцевих рад” та ухвалено рішення „ініціювати проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою з питань зняття недоторканості з Президента України, народних депутатів України, суддів, депутатів та голів місцевих рад”.

На порушення частини п’ятої статті 16 Закону в протоколі зборів громадян окремо не зазначено відомостей про затвердження формулювання питання, що пропонується винести на референдум. Натомість зборами громадян ухвалено рішення „винести на всеукраїнський референдум за народною ініціативою питання”. Таким чином, у протоколі зборів громадян не зафіксовано факт голосування щодо затвердження точного формулювання питання, що виноситься на всеукраїнський референдум.

Крім того, всупереч вимозі частини восьмої статті 16 Закону до  Центральної виборчої комісії не подано оформленого точного формулювання питань, які пропонується винести на всеукраїнський референдум, що є окремим документом проведених зборів громадян для утворення ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою. Замість точного формулювання питань, що виносяться на всеукраїнський референдум, до Центральної виборчої комісії подано текст питання, що пропонується винести на референдум, підписаний головою і секретарем зборів, зокрема, без відповідної графи щодо фіксації однозначного волевиявлення учасників референдуму.

На порушення вимог частини восьмої статті 16 Закону не додано оформленого точного формулювання питань, які пропонується винести на всеукраїнський референдум, що є окремим документом проведених зборів громадян для утворення ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.

Відповідно до частини восьмої статті 16 Закону список учасників зборів та протокол зборів громадян України для утворення ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою підписуються головою і секретарем цих зборів.

Однак на порушення цієї вимоги Закону список учасників зборів для утворення ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, що відбулися в місті Вижниця Чернівецької області 15 січня 2006 року, не підписані ні головою, ні секретарем цих зборів, якими було обрано відповідно Грібович Ольгу Степанівну та Зозулю Валентину Василівну.

На порушення частини третьої статті 17 Закону до списку членів ініціативної групи включено громадян Годованець Інну Георгіївну, Розщибака Миколу Михайловича, Берника Петра Дмитровича, Грібови Володимира Степановича, а зобов`язання про додержання законодавства підписали відповідно громадяни Годованець Інна Михайлівна, Рощибак Микола Михайлович, Берник Петро Дмитровіч, Грібович Володимир Степанович, що обумовлює неможливість реєстрації цих осіб членами ініціативної групи.

Отже, до складу ініціативної групи включено 17 громадян України, які мають право брати участь у референдумі та щодо яких повною мірою дотримано вимоги статей 16 та 17 Закону, що становить менше 20 осіб і не відповідає вимогам частини шостої статті 16 Закону.

Таким чином, документи щодо зазначеної ініціативної групи всеукраїнського референдуму подано до Центральної виборчої комісії з порушенням вимог Закону, що обумовлює відмову в реєстрації ініціативної групи всеукраїнського референдуму.

Враховуючи викладене, відповідно частини першої статті 2, статей 16, 17 Закону України „Про всеукраїнський та місцеві референдуми” та керуючись частиною першою статті 11, частиною першою статті 12, пунктами 1, 3 статті 17, пунктом 2 статті 20 Закону України „Про Центральну виборчу комісію”, Центральна виборча комісія постановляє:

1. Відмовити в реєстрації ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою з питання: “Чи згодні Ви з необхідністю обмеження депутатської недоторканості народних депутатів України, обмеження недоторканості Президента України, суддів, депутатів та голів місцевих рад і вилучення у зв`язку з цим:

частини третьої статті 80 Конституції України: “Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані?”;

частини першої статті 105 Конституції України: “Президент України користується  правом недоторканості на час виконання повноважень?”;

частин першої та третьої статті 126 Конституції України: “Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України та Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом?”;

частини сьомої статті 30 Закону України “Про статус депутатів місцевих рад”:  “7. Депутата місцевої ради не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, арештовано або піддано заходам адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, без попереднього розгляду питання місцевою радою”;

частин другої, третьої, четвертої та п’ятої статті 31 Закону України “Про статус депутатів місцевих рад”:

“2. Запобіжний захід щодо депутата місцевої ради у вигляді підписки про невиїзд або взяття під варту може застосовуватися виключно судом після надання згоди відповідною місцевою радою.

3. Для одержання згоди місцевої ради на притягнення депутата до кримінальної відповідальності, його арешт або застосування до нього заходів адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, відповідний прокурор вносить у раду подання. Воно може бути внесено і прокурором вищого рівня.

Прокурор вищого рівня може відкликати подання про одержання згоди на притягнення депутата місцевої ради до відповідальності, внесене в раду прокурором нижчого рівня.

Подання вноситься перед пред’явленням депутату обвинувачення або дачею санкції на арешт, або направлення справи про адміністративне правопорушення до суду.

4. Рада розглядає подання прокурора не пізніше ніж у місячний строк, приймає вмотивоване рішення і в триденний строк повідомляє про нього прокурора. Депутат має право брати участь у розгляді радою питання про притягнення його до кримінальної відповідальності.

5. У разі відмови сільської, селищної, міської (міста районного значення), районної у місті ради в наданні згоди на притягнення депутата до кримінальної відповідальності, його арешт або застосування до нього заходів адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, для вирішення цього питання по суті прокурор має право внести подання до відповідної районної чи міської ради. У разі відмови міської або районної ради надати таку згоду питання може бути вирішено по суті за поданням прокурора Автономної Республіки Крим або прокурора області, Верховною Радою Автономної Республіки Крим чи відповідною обласною радою. У разі незгоди з рішенням обласної, міської ради, Київської міської ради та Севастопольської міської ради про відмову в наданні згоди на притягнення депутата до кримінальної відповідальності, його арешт або застосування до нього заходів адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, Генеральний прокурор України має право звернутися з поданням про вирішення питання по суті до Верховної Ради України?”, утвореної на зборах громадян України, що відбулися 15 січня 2006 року в місті Вижниця Чернівецької області.

2. Копію цієї постанови надіслати Вижницькій районній раді.

Голова Центральної виборчої комісії   Я. ДАВИДОВИЧ