Постанова

м. Київ

23 лютого 2006 року №725

Про відмову в реєстрації ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, утвореної на зборах громадян України, що відбулися 22 січня 2006 року в місті Кіровограді

До Центральної виборчої комісії 13 лютого 2006 року надійшло подання Кіровоградського міського голови М.Чигріна від 10 лютого 2006 року № 593/48 щодо реєстрації ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.

Розглянувши вищезазначене подання та додані до нього документи, Центральна виборча комісія встановила.

У місті Кіровограді 22 січня 2006 року відбулися збори громадян України для утворення ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, на яких згідно з протоколом цих зборів взяла участь 591 особа. Учасниками зборів схвалено пропозицію про проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою та затверджено формулювання питання, яке пропонується винести на всеукраїнський референдум:

„Чи згодні Ви з необхідністю обмеження депутатської недоторканності народних депутатів України, обмеження недоторканності Президента України, суддів, депутатів та голів місцевих рад і вилученням у зв’язку з цим:

– частини третьої статті 80 Конституції України: „Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані”;

– частини першої статті 105 Конституції України: „Президент України користується правом недоторканності на час виконання повноважень”;

– частини першої та третьої статті 126 Конституції України: „Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України” та „Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом”;

– частини сьомої статті 30 Закону України „Про статус депутатів місцевих рад”: „7. Депутата місцевої ради не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, арештовано або піддано заходам адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, без попереднього розгляду питання місцевою радою”;

– частин другої, третьої, четвертої та п’ятої статті 31 Закону України „Про статус депутатів місцевих рад”:

2. Запобіжний захід щодо депутата місцевої ради у вигляді підписки про невиїзд або взяття під варту може застосовуватися виключено судом після надання згоди відповідною місцевою радою.

3. Для одержання згоди місцевої ради на притягнення депутата до кримінальної відповідальності, його арешт або застосування до нього заходів адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, відповідний прокурор вносить у раду подання. Воно може бути внесено і прокурором вищого рівня.

Прокурор вищого рівня може відкликати подання про одержання згоди на притягнення депутата місцевої ради до відповідальності, внесене в раду прокурором нижчого рівня.

Подання вноситься перед пред’явленням депутату обвинувачення або дачею санкції на арешт, або направленням справи про адміністративне правопорушення до суду.

4. Рада розглядає подання прокурора не пізніше ніж у місячний строк, приймає вмотивоване рішення і в триденний строк повідомляє про нього прокурора. Депутат має право брати участь у розгляді радою питання про притягнення його до кримінальної відповідальності.

5. У разі відмови сільської, селищної, міської (міста районного значення), районної у місті ради в наданні згоди на притягнення депутата до кримінальної відповідальності, його арешт або застосування до нього заходів адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, для вирішення цього питання по суті прокурор має право внести подання до відповідної районної чи міської ради. У разі відмови міської або районної ради надати таку згоду питання може бути вирішено по суті за поданням прокурора Автономної Республіки Крим або прокурора області, Верховною Радою Автономної Республіки Крим чи відповідною обласною радою. У разі незгоди з рішенням обласної, міської ради, Київської міської ради та Севастопольської міської ради про відмову в наданні згоди на притягнення депутата до кримінальної відповідальності, його арешт або застосування до нього заходів адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, Генеральний прокурор України має право звернутися з поданням про вирішення питання по суті до Верховної Ради України?”

Учасниками зборів обрано ініціативну групу в складі 92 осіб, якій доручено збирання підписів громадян під вимогою про проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.

Перевіркою відповідності поданих до Центральної виборчої комісії документів вимогам Закону України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” (далі – Закон) встановлено, що документи зазначених зборів не відповідають вимогам Закону з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону референдум – це спосіб прийняття громадянами України рішення з важливих питань загальнодержавного та місцевого значення.

Відповідно до частини четвертої статті 16 Закону обговорення доцільності проведення референдуму з питань, що пропонується на нього винести, є обов’язковим. Однак, як випливає зі змісту поданого до Центральної виборчої комісії протоколу зборів, що відбулися у місті Кіровограді 22 січня 2006 року, обговорення доцільності проведення всеукраїнського референдуму не відбувалося і відповідного рішення не приймалося.

До Центральної виборчої комісії подано точне формулювання питання, що пропонується винести на референдум, підписане головою і секретарем, однак однозначної відповіді „так” або „ні” воно не передбачає, що суперечить частині першій статті 36 Закону – унеможливлює включення цього питання до бюлетеня для голосування, оскільки у бюлетені має бути зазначено назву проекту (проектів) закону, рішення, що виноситься на референдум, і запропоновано громадянину відповісти „так” або „ні” на питання про прийняття або відхилення цього проекту (проектів).

Питання, запропоноване на вказаних зборах громадян України для винесення на всеукраїнський референдум, поєднує в собі кілька питань, які передбачають внесення змін до різних нормативно-правових актів, що регулюють статус різних правових суб’єктів.

Про обговорення учасниками зборів доцільності поєднання таких питань в одному протокол цих зборів відомостей також не містить.

Згідно з частиною шостою статті 17 Закону Центральна виборча комісія реєструє ініціативну групу всеукраїнського референдуму в разі відповідності поданих документів щодо ініціативної групи вимогам Закону.

Подані до Центральної виборчої комісії Кіровоградським міським головою М.Чигріним документи щодо реєстрації ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, утвореної на зборах громадян України, що відбулися 22 січня 2006 року в місті Кіровограді, не відповідають вимогам Закону, що обумовлює відмову в реєстрації цієї ініціативної групи.

Враховуючи викладене, відповідно до статей 1, 2, 16, частин першої, третьої, четвертої та шостої статті 17 Закону України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми”, керуючись статтею 2, частиною другою статті 3, частиною першою статті 11, частиною першою статті 12, пунктом 3 статті 17, статтею 20 Закону України “Про Центральну виборчу комісію”, Центральна виборча комісія постановляє:

1. Відмовити в реєстрації ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, утвореної на зборах громадян України, що відбулися 22 січня 2006 року в місті Кіровограді.

2. Копію цієї постанови надіслати Кіровоградському міському голові.

Голова Центральної виборчої комісії Я. ДАВИДОВИЧ