Постанова

м. Київ

15 грудня 2011 року № 145

Про відмову в реєстрації ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, утвореної на зборах громадян України, що відбулися 6 листопада 2011 року в місті Трускавець Львівської області

До Центральної виборчої комісії 9 грудня 2011 року надійшло подання секретаря Трускавецької міської ради Львівської області П. Шумина від 5 грудня 2011 року № 03/КО-2285 щодо реєстрації ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, утвореної на зборах громадян, які відбулися 6 листопада 2011 року в місті Трускавець Львівської області.

Розглянувши зазначене подання та додані до нього документи, Центральна виборча комісія встановила.

Учасниками вказаних зборів схвалено пропозицію про проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою та затверджено формулювання питання, яке пропонується винести на всеукраїнський референдум:

"Чи схвалюєте (приймаєте) Ви Закон України "Про заборону торгівлі землею сільськогосподарського призначення", проект якого опублікований в газеті "Всеукраїнське об’єднання "Свобода" № 114 (37 в цьому році), 15 – 21 вересня 2011 року, індекс видання 37619".

Здійснивши в межах своїх повноважень перевірку питання, яке пропонується винести на всеукраїнський референдум за народною ініціативою, щодо його відповідності Конституції України та Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" (далі – Закон), Центральна виборча комісія зазначає.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 березня 2000 року № 3-рп/2000 (справа про всеукраїнський референдум за народною ініціативою) сформульовано правову позицію, за якою Конституційний Суд України вважає необґрунтованою думку, згідно з якою ні Центральна виборча комісія, ні Президент України, ні інші державні органи не повноважні здійснювати перевірку щодо відповідності Конституції України питань, які пропонуються ініціативними групами громадян для всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.

Враховуючи, що в документах проведених зборів, поданих до Центральної виборчої комісії, міститься проект Закону України "Про заборону торгівлі землею сільськогосподарського призначення" (далі – Проект), питання стосовно схвалення (прийняття) якого пропонується винести на всеукраїнський референдум за народною ініціативою, Комісією здійснено перевірку щодо відповідності Конституції України питання, яке пропонується винести на всеукраїнський референдум.

Згідно з Проектом (стаття 2) громадянам України надається можливість мати у власності землю сільськогосподарського призначення, набуту ними законним способом у ході розпаювання, а також одержану в спадщину за законом.

Разом з тим, Основний Закон України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (частина друга статті 14).

Конституцією України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частина друга статті 41).

Статтею 78 Земельного кодексу України встановлено, що земля в Україні може перебувати, зокрема, у приватній власності. Право власності на землю – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками, яке набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів.

Громадяни України згідно із статтею 81 Земельного кодексу України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування, прийняття спадщини, виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). Також право власності набувається за рішенням суду, зокрема, як конфісковане майно.

Проте Проектом не надається можливості громадянам України мати у власності землю сільськогосподарського призначення, вже набуту ними іншим законним способом, ніж у ході розпаювання, а також одержану в спадщину за законом.

Таким чином, Проектом ставиться під сумнів гарантоване Конституцією України право власності громадян України на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, набуте ними на іншій підставі, ніж у ході розпаювання та спадщини, а також можливість реалізувати таке право – володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Статтею 8 Основного Закону України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно з частиною четвертою статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом.

Конституцією України закріплено, що кожен має право, зокрема, володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним (частини перша, четверта статті 41).

Статтею 3 Проекту передбачається, що продаж землі сільськогосподарського призначення можливий тільки державі Україна в особі спеціально уповноваженого державного органу в порядку і на умовах, визначених спеціальним законом України.

Тобто Проектом пропонується підтримати або відхилити на всеукраїнському референдумі спеціальний закон України щодо порядку та умов продажу землі сільськогосподарського призначення, зміст якого невідомий громадянам України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року № 6-рп/2005 (справа про здійснення влади народом) Конституційний Суд України дійшов висновку, що результати народного волевиявлення, отримані через вибори й референдум, є обов’язковими.

У зв’язку із цим виникає необхідність конкретизувати порядок та умови продажу землі сільськогосподарського призначення.

З огляду на викладене питання "Чи схвалюєте (приймаєте) Ви Закон України "Про заборону торгівлі землею сільськогосподарського призначення", проект якого опублікований в газеті "Всеукраїнське об’єднання "Свобода" № 114 (37 у цьому році), 15 – 21 вересня 2011 року, індекс видання 37619" не може бути винесене на всеукраїнський референдум за народною ініціативою як таке, що не відповідає Конституції України.

Також перевіркою відповідності поданих до Центральної виборчої комісії документів вимогам Закону та Роз’ясненню щодо утворення та реєстрації ініціативних груп всеукраїнського референдуму, затвердженому постановою Центральної виборчої комісії від 26 грудня 2008 року № 77 (далі – Роз’яснення), дотримання якого є обов’язковим для всіх суб’єктів відповідного процесу референдуму, встановлено, що документи вищезазначених зборів не відповідають вимогам Закону та Роз’ясненню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону ініціативні групи всеукраїнського референдуму реєструються Центральною виборчою комісією за поданням голів районних рад, міських голів відповідно районів та міст, на території яких проведено збори громадян.

Крім того, згідно з абзацом п’ятим пункту 3.3 Роз’яснення право підписувати подання до Центральної виборчої комісії має міський голова, голова районної ради або особа, яка відповідно до законодавства України виконує його обов’язки.

Частиною другою статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що у разі звільнення з посади, зокрема, міського голови у зв’язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження міського голови здійснює секретар відповідної міської ради.

Проте, до Центральної виборчої комісії разом із документами проведених зборів громадян, які відбулися 6 листопада 2011 року в місті Трускавець Львівської області, не подано документа, який підтверджував би неможливість виконання міським головою своїх повноважень.

Згідно з частиною шостою статті 17 Закону Центральна виборча комісія реєструє ініціативну групу всеукраїнського референдуму в разі відповідності поданих документів щодо реєстрації ініціативної групи вимогам Закону.

Подані до Центральної виборчої комісії секретарем Трускавецької міської ради Львівської області П. Шуминим документи щодо реєстрації ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, утвореної на вказаних зборах громадян, не відповідають вимогам Закону, що обумовлює відмову в її реєстрації.

Враховуючи викладене, відповідно до статті 8, частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, частин першої, другої та четвертої статті 41 Конституції України, статей 78 та 81 Земельного кодексу України, частини другої статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", частин першої та шостої статті 17 Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми", Роз’яснення щодо утворення та реєстрації ініціативних груп всеукраїнського референдуму, затвердженого постановою Центральної виборчої комісії від 26 грудня 2008 року № 77, керуючись статтею 1, частиною другою статті 3, статтями 11 – 13, пунктом 3 статті 17, статтею 20 Закону України "Про Центральну виборчу комісію", Центральна виборча комісія постановляє:

1. Відмовити в реєстрації ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, утвореної на зборах громадян України, які відбулися 6 листопада 2011 року в місті Трускавець Львівської області, з питання:

2. Цю постанову надіслати Трускавецькому міському голові (м. Трускавець Львівської області) та Трускавецькій міській раді Львівської області а також розмістити на сайті Центральної виборчої комісії.

Голова Центральної виборчої комісії В. Шаповал