Постанова

м. Київ

3 червня 2005 року №91

Про заяву Головатого С.П. щодо забезпечення реалізації
виборчого права громадянина України Мельниченка М.І.

До Центральної виборчої комісії 5 травня 2005 року надійшла заява громадянина Головатого Сергія Петровича в інтересах громадянина Мельниченка Миколи Івановича про забезпечення реалізації виборчого права шляхом скасування пункту 2 постанови Центральної виборчої комісії від 26 січня 2002 року № 94 „Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі, включених до виборчого списку кандидатів у народні депутати України від Соціалістичної партії України по виборах народних депутатів України 31 березня 2002 року” з проханням скасувати зазначене рішення Центральної виборчої комісії та включити громадянина Мельниченка М.І. до виборчого списку кандидатів у народні депутати України від Соціалістичної партії України по виборах народних депутатів України 31 березня 2002 року під № 15. Таке прохання заявник обґрунтував прийняттям Європейським судом з прав людини рішення у справі „Мельниченко проти України”.

Разом з тим, копії зазначеного рішення заявником надано не було. Не надходило це рішення до Центральної виборчої комісії й в іншому встановленому порядку. У зв’язку із цим та з метою повного і всебічного розгляду звернення громадянина Головатого С.П., керуючись Указом Президента України від 25 червня 2002 року № 581 „Про Порядок здійснення захисту прав та інтересів України під час розгляду справ у закордонних юрисдикційних органах”, яким Міністерство юстиції України визначено відповідальним органом, що здійснює координацію діяльності заінтересованих органів і організацій щодо захисту прав та інтересів України в закордонному юрисдикційному органі у справах за позовами (скаргами, зверненнями) до України як держави, Центральна виборча комісія 11 травня 2005 року направила відповідний запит до Міністерства юстиції України, про що в той самий день було повідомлено заявникові.

Розглянувши звернення громадянина Головатого С.П. в інтересах громадянина Мельниченка М.І. щодо забезпечення реалізації виборчого права, додані до нього та наявні в Центральній виборчій комісії документи, а також лист Міністерства юстиції України від 20 травня 2005 року № 10-13-8, що надійшов до Центральної виборчої комісії 24 травня 2005 року на запит Комісії від 11 травня 2005 року, Центральна виборча комісія встановила таке.

До Центральної виборчої комісії 22 січня 2002 року надійшла заява Соціалістичної партії України про реєстрацію кандидатів у народні депутати України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі, висунутих 12 січня 2002 року на IX з’їзді (другому етапі) цієї партії та включених до виборчого списку кандидатів у народні депутати України від Соціалістичної партії України по виборах народних депутатів України 31 березня 2002 року, з відповідними документами, необхідними для реєстрації кандидатів у народні депутати України.

За результатами розгляду зазначеної заяви Соціалістичної партії України, доданих до неї та наявних у Центральній виборчій комісії документів, відповідно до частини другої статті 76 Конституції України, частини шостої статті 2, частин першої, другої статті 8, частини першої статті 41, частин сьомої, одинадцятої статті 45, пунктів 2, 6 частини першої, частини другої статті 47 Закону України “Про вибори народних депутатів України” в редакції, чинній на момент прийняття Центральною виборчою комісією рішення, Центральна виборча комісія постановою від 26 січня 2002 року № 94, зокрема, відмовила в реєстрації кандидата в народні депутати України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі Мельниченка М.І., включеного до виборчого списку кандидатів у народні депутати України від Соціалістичної партії України по виборах народних депутатів України 31 березня 2002 року під № 15, у документах якого, поданих до Центральної виборчої комісії, було виявлено суттєво недостовірні відомості щодо адреси місця проживання та зазначення часу проживання в Україні протягом останніх п’яти років.

Постанову Центральної виборчої комісії від 26 січня 2002 року № 94 “Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі, включених до виборчого списку кандидатів у народні депутати України від Соціалістичної партії України по виборах народних депутатів України 31 березня 2002 року” в частині відмови в реєстрації кандидата у народні депутати України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі Мельниченка М.І., включеного до виборчого списку кандидатів у народні депутати України від Соціалістичної партії України по виборах народних депутатів України 31 березня 2002 року під № 15, було оскаржено Соціалістичною партією України 30 січня 2002 року до Верховного Суду України.

Розглянувши справу за зазначеною скаргою Соціалістичної партії України, Верховний Суд України встановив, що відомості про фактичне проживання Мельниченка М.І. протягом останніх п’яти років в Україні, вказані в документах, поданих Соціалістичною партією України до Центральної виборчої комісії для його реєстрації кандидатом у народні депутати України, спростовуються встановленими Центральною виборчою комісією і судом обставинами, у зв’язку з чим є суттєво недостовірними, а тому пункт 2 постанови Центральної виборчої комісії від 26 січня 2002 року № 94 відповідає вимогам частини другої статті 8, статей 41, 47 Закону України „Про вибори народних депутатів України”. З огляду на встановлене Верховний Суд України 8 лютого 2002 року ухвалив рішення, яким залишив без задоволення скаргу Соціалістичної партії України на пункт 2 постанови Центральної виборчої комісії від 26 січня 2002 року № 94 про відмову в реєстрації кандидата в народні депутати України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі Мельниченка М.І.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 243 15 , частини четвертої статті 243 20 Цивільного процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії підлягає негайному виконанню, є остаточним і оскарженню не підлягає. Згідно з частиною п’ятою статті 124, пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України, частинами першою, другою статті 11 Закону України „Про судоустрій”, частиною першою статті 14 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення ухвалюються іменем України, є обов’язковими для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, посадових і службових осіб, громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Разом з тим, 23 квітня 2002 року Мельниченко М.І. подав до Європейського суду з прав людини заяву проти України про порушення його права на вільні вибори, гарантованого, зокрема, статтею 3 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Європейським судом з прав людини 19 жовтня 2004 року було ухвалено рішення у справі „Мельниченко проти України”, яким шістьма голосами проти одного встановлено порушення статті 3 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини та зобов’язано Україну протягом трьох місяців від дати набуття рішенням статусу остаточного виплатити заявникові в доларах США за курсом на день винесення цього рішення 5 000 (п’ять тисяч) євро як компенсацію моральної шкоди та будь-який податок, який може підлягати сплаті із зазначеної суми. Після закінчення вказаних трьох місяців і до остаточного розрахунку на названу суму нараховуватиметься відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме на період несплати, плюс три відсоткові пункти. Решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції Європейським судом з прав людини одноголосно відхилено.

Згідно з Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим Указом Президента України від 30 грудня 1997 року № 1396/97, організацію виконання рішень Європейського суду з прав людини в частині виплати присудженої справедливої сатисфакції покладено на Міністерство юстиції України.

Разом з тим, вимоги, викладені в заяві Головатого С.П. про забезпечення реалізації виборчого права Мельниченка М.І. шляхом скасування пункту 2 постанови Центральної виборчої комісії від 26 січня 2002 року № 94 „Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі, включених до виборчого списку кандидатів у народні депутати України від Соціалістичної партії України по виборах народних депутатів України 31 березня 2002 року”, обґрунтовуються положеннями Рекомендації
№ R (2000) 2 Комітету Міністрів Ради Європи від 19 січня 2000 року щодо перегляду справ і відновлення провадження справ на внутрідержавному рівні у зв’язку з рішеннями Європейського суду з прав людини в частині, що стосується вжиття інших, ніж передбачено в рішенні цього суду, заходів, якими забезпечувалося б відновлення попереднього правового становища потерпілої сторони ( restitution in integrum ).

Зазначена Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи має рекомендаційний характер та передбачає можливість компетентних органів держави – відповідача самостійно визначати, які заходи необхідно вжити для відновлення порушених прав заявника, враховуючи засоби, наявні у відповідній національній правовій системі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, частини другої статті 3 Закону України „Про Центральну виборчу комісію” Центральна виборча комісія зобов’язана діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною сьомою статті 12 Закону України „Про Центральну виборчу комісію” рішення, прийняті Центральною виборчою комісією, можуть бути змінені лише нею самою з власної ініціативи або на підставі рішення суду.

Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що останнім внутрідержавним рішенням у справі, пов’язаній з реалізацією виборчого права Мельниченка М.І., – рішенням Верховного Суду України від 8 лютого 2002 року у справі за скаргою Соціалістичної партії України на пункт 2 постанови Центральної виборчої комісії від 26 січня 2002 року № 94 про відмову в реєстрації кандидата в народні депутати України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі Мельниченка М.І., встановлено відповідність пункту 2 цієї постанови Центральної виборчої комісії вимогам Закону України „Про вибори народних депутатів України”, Центральна виборча комісія за таких обставин на теперішній час не має можливості для скасування з власної ініціативи зазначеного рішення, яке було предметом розгляду Верховного Суду України.

Згідно з Рекомендацією № R (2000) 2 Комітету Міністрів Ради Європи від 19 січня 2000 року щодо перегляду справ і відновлення провадження справ на внутрідержавному рівні у зв’язку з рішеннями Європейського суду з прав людини, на підставі положень яких громадянин Головатий С.П. обґрунтовує викладені в заяві вимоги, Комітет Міністрів Ради Європи пропонує Договірним Сторонам упевнитися в тому, що на національному рівні існують адекватні можливості для досягнення, наскільки це можливо, restitution in integrum , відмічаючи при цьому, що питання визначення найбільш відповідних для цього засобів вирішують виключно компетентні органи держави – відповідача, беручи до уваги ті засоби, які є доступними згідно з національною правовою системою.

Міністерство юстиції України як центральний орган виконавчої влади, на який Указом Президента України від 25 червня 2002 року № 581 „Про Порядок здійснення захисту прав та інтересів України під час розгляду справ у закордонних юрисдикційних органах” покладено здійснення координації діяльності заінтересованих органів та організацій щодо захисту прав та інтересів України в закордонному юрисдикційному органі, а також юридичних, фізичних осіб, що залучаються для здійснення такого захисту, в листі від 20 травня 2005 року № 10-13-8 зазначає, що останнім внутрішнім рішенням у справі заявника було відповідне рішення Верховного Суду України, у зв’язку з чим вважає за доцільне звертатися до Верховного Суду України щодо питання про перегляд цього рішення в порядку, визначеному главою 42 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини третьої статті 347 2 Цивільного процесуального кодексу України підставами для перегляду справи за винятковими обставинами є виявлене після касаційного розгляду справи неоднозначне застосування судами загальної юрисдикції одного і того ж положення закону або його застосовано всупереч нормам Конституції України, а також якщо у зв’язку з цими рішеннями міжнародна судова установа, юрисдикція якої визнана Україною, встановила факт порушення Україною міжнародних зобов’язань.

Таким чином, порушене громадянином Головатим С.П. питання щодо забезпечення реалізації виборчого права Мельниченка М.І. шляхом скасування пункту 2 постанови Центральної виборчої комісії від 26 січня 2002 року № 94 „Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі, включених до виборчого списку кандидатів у народні депутати України від Соціалістичної партії України по виборах народних депутатів України 31 березня 2002 року” у зв’язку з прийняттям Європейським судом з прав людини 19 жовтня 2004 року рішення у справі „Мельниченко проти України” з урахуванням Рекомендації № R (2000) 2 Комітету Міністрів Ради Європи від 19 січня 2000 року щодо перегляду справ і відновлення провадження справ на внутрідержавному рівні у зв’язку з рішеннями Європейського суду з прав людини в частині, що стосується вжиття інших, ніж передбачено в рішенні цього суду, заходів, якими забезпечувалося б відновлення попереднього правового становища потерпілої сторони ( restitution in integrum ), може бути вирішено в судовому порядку, визначеному положеннями глави 42 Цивільного процесуального кодексу України.

Крім того, в поданій до Центральної виборчої комісії заяві громадянина Головатого С.П. викладено прохання включити громадянина Мельниченка М.І. до виборчого списку кандидатів у народні депутати України від Соціалістичної партії України по виборах народних депутатів України 31 березня 2002 року під № 15.

Відповідно до статті 40 Закону України „Про вибори народних депутатів України” включення осіб до виборчого списку кандидатів у народні депутати України від політичної партії, виборчого блоку політичних партій здійснюється при висуванні кандидатів у народні депутати України на з’їзді (зборах, конференції) відповідної політичної партії, виборчого блоку політичних партій.

Згідно з частиною першою статті 41 Закону України „Про вибори народних депутатів України”, пунктом 8 статті 19 Закону України „Про Центральну виборчу комісію” Центральна виборча комісія реєструє кандидатів у народні депутати України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі, включених до виборчого списку політичної партії, виборчого блоку політичних партій.

Таким чином, вирішення питання щодо включення громадянина Мельниченка М.І. до виборчого списку кандидатів у народні депутати України від Соціалістичної партії України по виборах народних депутатів України 31 березня 2002 року до повноважень Центральної виборчої комісії не належить. У даному випадку це питання вирішено під час IX з’їзду (другого етапу) Соціалістичної партії України, що відбувся 12 січня 2002 року.

Разом з тим, під час розгляду заяви громадянина Головатого С.П. на засіданні Центральної виборчої комісії зазначене вище прохання щодо включення громадянина Мельниченка М.І. до виборчого списку кандидатів у народні депутати України від Соціалістичної партії України по виборах народних депутатів України 31 березня 2002 року було замінено заявником проханням зареєструвати кандидатом у народні депутати України громадянина Мельниченка М.І., включеного до виборчого списку кандидатів у народні депутати України від Соціалістичної партії України по виборах народних депутатів України 31 березня 2002 року.

Враховуючи, що з вищевикладених підстав Центральна виборча комісія на теперішній час за наявності відповідного рішення Верховного Суду України від 8 лютого 2002 року не має можливості для скасування пункту 2 постанови Центральної виборчої комісії від 26 січня 2002 року № 94 „Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі, включених до виборчого списку кандидатів у народні депутати України від Соціалістичної партії України по виборах народних депутатів України 31 березня 2002 року”, а також те, що питання реєстрації кандидатів у народні депутати України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі, включених до виборчих списків політичних партій, виборчих блоків політичних партій, вирішується виключно в порядку, встановленому статтями 41, 45 Закону України „Про вибори народних депутатів України”, прохання заявника щодо реєстрації громадянина Мельниченка М.І. кандидатом у народні депутати України не може бути задоволено.

Відповідно до частини другої статті 19, статті 77, пункту 20 частини першої статті 92, статей 124, 125, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, статей 22, 40, 41, 45 Закону України „Про вибори народних депутатів України”, частини першої статті 20 Закону України „Про звернення громадян”, статті 2, частини другої статті 3, статей 11, 12, частин першої, другої, пункту 1 частини третьої, частин п’ятої, шостої статті 14, частин першої, третьої, п’ятої, шостої статті 15, пункту 8 статті 19 Закону України „Про Центральну виборчу комісію” Центральна виборча комісія постановляє:

1. Заяву громадянина Головатого Сергія Петровича в інтересах громадянина Мельниченка Миколи Івановича про забезпечення реалізації виборчого права шляхом скасування пункту 2 постанови Центральної виборчої комісії від 26 січня 2002 року № 94 „Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі, включених до виборчого списку кандидатів у народні депутати України від Соціалістичної партії України по виборах народних депутатів України 31 березня 2002 року” залишити без задоволення.

2. Копію цієї постанови надіслати громадянину Головатому С.П.

Голова Центральної виборчої комісії Я. ДАВИДОВИЧ